www.st-alexander.opoka.org


Idź do treści


Собор св. Олександра

Наш Святий Покровитель

Собор Святого Олександра, прокатедральний храм Київсько-Житомирської дієцезії, це найстаріша вціліла католицька святиня Києва.

Храм споруджено коштом польского дворянства Київської губернії. Імператор Олександр І надав дозвіл на будівництво 7 липня 1815 року. 30-го серпня 1817 року наріжний камінь майбутнього храму освятив архідиякон Йоахим Грабовський.

Будівництво, автор початкового проекту якого дотепер залишається невідомим, розтягнулося на довгі роки. Затримання будівельних робіт було пов'язане  з  політичними  змінами  у Російській імперії, а також із бра­ком коштів. У 1835 році поміщик , Київської губернії Антоній Савицький  виявив  бажання  пожертвувати необхідну суму на закінчення будівництва. Вишу­каний проект собору створив архітектор Л. Пілер. У ньому були відсутні дві вежі-дзвіниці, які вінчають будівлю сьогодні, а портик мав шість колон, а не чотири, як ми бачимо сьогодні. Крім того, фасад планува­лося прикрасити фризом і чотирма статуями святих. Однак цей проект виявився задорогим, і в процесі закінчення будівництва, яким керував архітектор Ф. Мехович, храм на­був сучасного вигляду. Будівництво було завершено 1842 року, і 30 серпня 1842 року собор освятив виконувач обо­в'язків архідиякона Київського Юстин Стейгвілло, який став його першим настоятелем.

Зображення інтер'єрів будівлі раннього періоду не дійшли до нас, тому доводиться покладатися на словесні описи сучасників. В одному зі старовинних путівників по Києву ми можемо прочита­ти такі рядки: "Внутри храм очень просторен u светел. Кроме главного престола, во имя св. Александра, в нем есть ещё шесть боковых: св. Анны, св. Апостолов Петра u Павла u св. Антония - с правой стороны; св. Анны, Пресвятой Богородицы u св. Иоанна Крестuтеля - с левой стороны. Напрес­тольный образ на главном престоле - Распятие, итальянской живописи".

wnetrze

До спорудження храму святого Миколая, яке було закінче­не 1909 року, собор святого Олександра був єдиною великою католицькою святинею Києва, приймав фактично всіх римо-католиків міста.

Після революції 1917 року земельні володіння парафії ста­ли поступово зменшуватися, проте храм продовжував функціонувати.


ryc1


Третього серпня 1937 року тодішнього настоятеля собору отця С. Кваснєвського заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й 21 вересня 1937 року розстріляли.

Разом із ним було страчено декількох активних парафіян. Будівлю собору націоналізували, парафію скасували. Поперед­ньо відокремивши предмети, що мали матеріальну цінність, решту парафіяльного майна викинули зі сходів на площу, де його спалили. Храмовий орган було передано київській кіно­студії. Будівля храму зазнала перепланування: внутрішній про­стір було розділено на чотири поверхи, які, своєю чергою, було поділено на маленькі кімнати, а для їх освітлення у стінах проби­ли додаткові вікна. Вби­ральні навмисно влаштува­ли на місці головного вів­таря.

До Другої світової війки у приміщенні собору містив­ся робітничий гуртожиток, а від 1946 року тут було від­крито планетарій, що зай­няв горішні поверхи, тоді як унизу діяв Республікансь­кий будинок атеїзму.

planet

Наприкінці 1980-х років київські римо-католики почали домагатись повернення їхньої святині. Але на письмове звернення київська влада дала категоричну відмову, мотивуючи її тим, що хрести храму домінуватимуть над музеєм Леніна (нині - Український Дім).

Громада вирішила вдатися до публічних акцій у вигляді недільних Мес на сходах собору. Перша з них відбулася 15 вересня 1990 року. Того дня понад 200 осіб зібралося на площі перед храмом; нагорі сходів, перед замкненими две­рима, було встановлено вівтар. Службу в намірі повернення храму відправив отець Ян Крапан, якому співслужили отець Людвіг Мартинів і отець Юрій Нагорний. Такі Служби Божі відбувалися щонеділі. Гарячі молитви виявилися недарем­ними, і в перші дні 1991 року було отримано рішення Київської міської ради про передання храму у безоплатне користування римсько-католицькій громаді. 13-го січня 1991 року собор було переосвячено. Настоятелем парафії став отець Ян Крапан.

Реставрація костелу св. Олександра виявилася дуже і складною. Відновлювальні роботи здійснювала польсь­ка фірма "Енергопол". У будівництві брали участь па­рафіяни. Під час ремонту храм продовжував функціо­нувати, причому його приміщення поступово "спускалося" на нижчі поверхи, аж поки па­рафіяни опинилися у ви­сокій темній залі, де серед риштувань і будівельного сміття тривала палка мо­литва.

На пожертви католиць­кої громади м. Лос-Андже­леса (США) у ливарні м. Тацішова (Польща) було виго­товлено дзвони, які дістали назви "Йоан Павло II", "Мати Божа Неустанної Допомоги", "Св. Антоній" та "Св. Йоан Хрес­титель". Дзвони повісили у вежах, тоді як найменший - "Па­м'ять жертв комуністичного терору" - знаходиться на хресто­подібній дзвіниці біля сходів. Згодом на хорах було встанов­лено малий орган фірми "Geburder Oberlinder" на 8 регістрів, подарований католиками Баварії.

Schody

Нарешті, 7 жовтня 1995 року, повністю відбудований храм освятив єпископ-помічник Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк.

31 серпня 2002 р. під час святкування 160-ї річниці освя­чення храму св. Олександра відбулось освячення органу фірми "М. Weise" на 41 регістр. Орган було передано з цер­кви св. Марії Магдалини міста Герцогенаурах, архідієцезія Бамберг.

25 червня 2001 року сталася надзвичайна подія в історії собору св. Олександра - його відвідав Папа Римський св. Йоан Павло II, який перебував у Києві в рамках свого апостольського візиту в Україну. Зайшовши до храму, Святіший Отець попрямував до Пресвятих Дарів, перед якими довго молився, стоячи навколішках. Потім, сівши у крісло, св. Йоан Павло II розмовляв із духовенством, а на завершення подарував київському храму золоті чашу і дискос.

На жаль, побачити Папу в своєму храмі вдалося лише окремим парафіянам, які на той час там працювали. Деко­му з них навіть пощастило поцілувати руку Святішого Отця і сфотографуватися з ним. Решту віруючих, які зібралися біля собору, міліція не пропустила до храму, й вони вітали Папу, стоячи за спинами правоохоронців.

jpII


Вул. Костьольна, 17,  01001 Київ; st.alexander.kiev@gmail.com

Powrót do treści | Wróć do menu głównego